Аль Пачіно увірвався у кіносвіт зі швидкістю метеорита. Із 1971-го по 1975-й він виконав головні ролі у двох частинах «Хрещеного батька», «Серпіко» і «Собачому полудні». Ці фільми не просто мали успіх — вони стали віхами в історії кіно. З часів Марлона Брандо і Джеймса Діна ще ніхто не заявляв про себе так гучно.

Але тоді Пачіно було вже за тридцять, і його життя навряд чи можна назвати бідним на події. Актор авангардного нью-йоркського театру, він вів богемне життя, перебиваючись випадковим заробітком, щоб присвятити себе мистецтву. Його виростила ніжна, але душевно нездорова мати і її батьки, але головними вихователями стали вулиці південного Бронксу, чий дух залишився з ним назавжди. Вчитель помітив у Пачіно акторські здібності і порадив вступити у знамениту нью-йоркську Вищу школу театральних мистецтв, що вирішило його долю. Акторство стало його покликанням, а актори — його плем’ям, у часи веселі й сумні, у жебрацтві, розкоші і знову в жебрацтві, у радості й горі.

«Сонні-бой» — це мемуари людини, якій вже нема чого боятися або приховувати. Він щиро розповідає про великі ролі, зіркові дуети і важливі стосунки, а також про тонку грань між творчістю і комерцією. Але головна тема книги — кохання і відданість. Аль Пачіно пощастило закохатися у своє ремесло, коли він ще не мав уявлення про його мирські принади, і це кохання триває донині. Ось що робить його життя визначним.